Актуально
Кіровоградська єпархія УПЦ у Фейсбук
СВІТЛО ПРАВОСЛАВ’Я
Випуск 21 від 27 березня 2020 року
Тема передачі: коронавірус та церковне життя під час карантину
У випусках докладно розглядаються теми і питання, що відносяться до розділу християнського богослов’я, в якому вивчаються і доводяться основні істини християнської віри. В класичній богословській системі цей розділ називається основне богослов’я або апологетика.
"СВЯЩЕННА МОВА МОЛИТВИ"
Тема: "Тексти Божественної літургії"
Цикл бесід під назвою «Священна мова молитви» ознайомить глядачів з появою та розвитком церковнослов’янської мови, а також допоможе краще зрозуміти Священне Писання та православне богослужіння. Програма стане корисною для всіх, хто бажає розкрити для себе усю глибину та красу церковнослов’янської мови як живої мови Божественної літургії і молитви усіх слов’ян, що сповідують Православ’я.
(Плейліст 49 уроків церковно-словꞌянської мови)
Фільм приурочений ювілею єпархії
"Кіровоградська єпархія УПЦ. 70 років"
Щонеділі, після пізньої Божественної літургії при Спасо-Преображенському Кафедральному соборі проводяться катехізаторські курси для дорослих. Заняття відбуваються з наступних дисциплін: вивчення Священного Писання Нового Завіту, історія релігій, аскетика, догматичне богослов’я.
Додатково
Публікації
 |
Чудесна історія одного воїна ЗСУ - прихожанина Кіровоградської єпархії УПЦ |
 |
Ієрей Андрій Савельєв |
 |
Прот. Євгеній НазаренкоІсторичні дані про день заснування фортеці в честь святої праведної Єлисавети |
 |
Ієрей Андрій Савельєв |
 |
Протд. Іоанн Ганчин
|
 |
Протд. Роман Мельник |
 |
Прот. Андрій Бобрик
|
 |
Диякон Василій Лапко
|
 |
Священик Віталій Ігнат’єв |
 |
Протд. Роман Мельник Психонасилие - главная проблема деятельности деструктивных тоталитарных сект |
 |
Ієромонах Зосима (Город) |
 |
Ієромонах Зосима (Город) |
|
|
|
|
|
|
|
|
РОЗПОРЯДЖЕННЯ Високопреосвященішого архієпископа Іоасафа про молитви за воїнів, які виконують свій військовий обов'язок на Сході України та про духовну опіку їх родин |
| ІНШІ ПУБЛІКАЦІЇ | |
Інформація
Бажаючі надати благодійну допомогу для будівництва Єпархіального Управління та недільної школи можуть перерахувати кошти на наступний рахунок:
УПРАВЛІННЯ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ АТ «Альфабанк»
UA 933003460000026004022023801
МФО 300346 ЄДРПОУ 23091904
ФОТОГРАФИИ СТРОИТЕЛЬСТВА
Новини
| 05.07.2025 | В храмах Кіровоградської єпархії звершили заупокійні богослужіння за спочилих Блаженнішого митрополита Володимира (+ 5.07.2014) та єпископа Павла (Колосова) |
|
З благословення митрополита Кіровоградського і Новомиргородського Миколая, 5 липня 2025 року, у 11-ту річницю з дня упокоєння Блаженнішого митрополита Володимира (+ 5.07.2014) та з нагоди 170-ї річниці з дня народження єпископа Єлисаветградського Павла (Колосова) (22 червня / 5 липня 1885 р.) в храмах Кіровоградської єпархії були звершені заупокійні богослужіння за спочилих архіпастирів. В вересні цього року також виповнюється 100 років з дня упокоєння сповідника віри єпископа Павла.
Історична довідка:
Єпископ Павло (Павло Петрович Колосов) народився 22 червня / 5 липня 1855 року в Погості Селіжарова, у спадковій священицькій родині.У десятирічному віці Павло вступає до Духовного училища, та духовної семінарії, яку закінчив у 1878 році. Того ж року він одружився Анною Іванівною Смірновою (1859–1917 рр). Рукоположення в сан диякона відбулося 27 жовтня / 9 листопада 1878 року, а через два дні був рукоположений у сан пресвітера архієпископом Херсонським і Одеським Платоном (Городецьким) і отримав призначення в село Іванівку (Кочубеївку) Херсонського повіту, у храм Пророка і Предтечі Іоанна. 18/31 травня 1880 року його перевели до м. Новогеоргієвськ (нині м. Світловодськ Кіровоградської обл.) Єлисаветградського повіту у Свято-Успенський храм, де він став другим священником, а вже 1/14 листопада отримав призначення бути викладачем Закону Божого у Новобузькій Учительській семінарії. З благословіння архієпископа Херсонського і Одеського Никанора (Бровковича) 28 червня / 11 липня 1888 року ієрей Павло був переведений на посаду настоятеля Свято-Воскресенського храму м. Новогеоргієвська Олександрійського повіту Херсонської губернії, а також призначений благочинним усіх Єдиновірських церков Херсонської єпархії.
У 1905 році, 17 / 27 жовтня, протоієрей Павло Колосов був переведений до м. Єлисаветграда, де став дев’ятим настоятелем Свято-Успенського Кафедрального собору , а також благочинним Єлисаветградського округу.
У 1917 році протоієрей Павло Колосов овдовів. Духовенство Єлисаветграда одноголосно обрало його єпископом Єлисаветградським, вікарієм Херсонської єпархії. У 1921 році протоієрей Павло приймає чернечий постриг, при якому йому залишено попереднє ім’я, і 21 березня / 3 квітня того ж року в Києві відбулася його архієрейська хіротонія в єпископа Єлисаветградського, вікарія Херсонської єпархії. Зі вступом на кафедру владика Павло приділяв велику увагу освіті священників і їхньому вмінню проповідувати, активно боровся з обновленцями.
Служачи в тяжкі часи для Церкви Христової в місті Єлисаветграді, владиці Павлу допомагали в його нелегких трудах у боротьбі з обновленством ревностні пастирі міста та повіту: священник із села Високі Байраки ігумен Варсонофій (Юрченко), протоієреї міста Олександрії о. Андріан Вожаков і о. Димитрій Сурмелі священники Петропавлівського та Свято-Володимирського грецького храмів м. Єлисаветграда — протоієреї Миколай Виноградов та Платон Купчевський.
Владика Павло обурювався нахабним пограбуванням храмів Єлисаветградського округу та міських церков, яке вчиняла нова безбожна влада. Через це на єпископа було здійснено безпрецедентний тиск з боку влади, на нього лили потоки бруду та наклепів. У місті була організована група, яка мала потужну підтримку з боку радянської влади. В серпні 1922 року (9/22 – 10/23 серпня) ця групка провела «передвиборчий з’їзд духовенства та мирян вікаріатства «Живої Церкви» - обновленців, що не знайшов підтримки в особі нового єпископа Павла (Колосова). Внаслідок цього проти нього було розгорнуто кампанію наклепів.
До владики Павла майже щодня навідувалися представники влади з вимогами приєднатися до «Живої Церкви», однак вони отримували рішучу відмову. Неодноразово на його квартиру вчинялися нальоти з пограбуванням, вибивали вікна — такими діями намагались залякати й зламати святителя. Під час богослужінь з’являлися групи провокаторів, які намагались зірвати службу, але владика з любов’ю закликав їх припинити безчинства. Після таких інцидентів парафіяни почали супроводжувати владику Павла до дому, побоюючись за його життя.
15/28 листопада 1922 року групою «живистів» Михайловим, Гайдобурою, Кульчицьким та іншими незрозумілими озброєними особами на єпископа Павла було скоєно напад у єпархіальному домі — його жорстоко побили, а «живисти» захопили владу. Формально Духовне Правління Єлисаветграда захопили представники «Живої Церкви», однак за благословенням владики Павла (Колосова), канонічне духовне правління Херсонської єпархії продовжило роботу в іншому місці, незважаючи на труднощі з реєстрацією. На початку грудня 1922 року під час Божественної літургії в Успенському Кафедральному соборі знову увірвалась група нападників, які зірвали службу. Владику побили та в одному лише підряснику, серед зими, повели через усе місто до в’язниці у фортеці Святої Єлисавети. Після місяця ув’язнення владика зліг і не міг ходити. Дізнавшись про погіршення стану здоров’я святителя, духовенство міста — протоієреї Платон Купчевський, Миколай Виноградов, ієрей Григорій Селецький з дочкою Євгенією (Колосова-Федоровська) — звернулись із проханням звільнити владику.
Усі ці випробування підірвали й без того слабке здоров’я владики Павла. У 1923 році він звернувся до Екзарха України Митрополита Київського Михаїла (Єрмакова) з проханням вивести його за штат за станом здоров’я.
На його місце, єпископом Єлисаветградським, було обрано настоятеля Свято-Миколаївського храму Кривого Рогу архімандрита Онуфрія (Гагалюка). Після прибуття до міста і звершення однієї служби в Успенському соборі , через шість днів після категоричної відмови прийняти обновленство, його було заарештовано та ув’язнено.
На прохання ув’язненого єпископа Онуфрія владика Павло (Колосов) змушений був знову прийняти тимчасове управління вікаріатством. Він і далі вів активну боротьбу з обновленським рухом. Про це писала газета «Коммунист» від 21 березня 1923 року: «Жива Церква в Єлисаветграді подає слабкі ознаки життя, зате купка чорносотенців на чолі з єпископом Колосовим чинить активний опір».
Після виходу з в'язниці єпископ Онуфрій дав знати про себе владиці Павлу. Свою останню Божественну Літургію в Успенському кафедральному соборі міста Єлисаветграда владика відслужив на початку липня 1923 року і переїхав до Херсона за наполяганням дочки, лікаря, оскільки його здоров'я погіршилося і за ним потрібен був постійний догляд.
На початку 1925 року здоров'я владики ще більше погіршилося, його ноги ослабли, і він зовсім не міг пересуватися і зліг у ліжко. У вересні місяці 1925 року єпископ Павло (Колосов), прибуваючи на спокої в Херсоні, причастившись Святих Христових Таїн, мирно відійшов до Господа, закінчивши свій життєвий шлях, як вірний служитель Церкви Христової. Похований у м. Херсон за вівтарем Миколаївського собору.
За матеріалами сайту Херсонської єпархії УПЦ
|
|
| |
© 2013 Усі права застережено