22 березня в Хресто-Воздвиженському храмі с. Перегонівка відбулося відспівування новоспочилого раба Божого Володимира Володимировича Ігнатенка. З благословення Високопреосвященнішого митрополита Іоасафа, чин похорону очолив благочинний Маловисківського округу прот. Олександр Хомич у співслужінні настоятеля місцевого храму свящ. Павла Мельника та настоятеля Іоанно-Богословського храму смт Голованівськ прот. Петра Франчука. Перед початком погребіння свящ. Олександр виголосив проповідь та зачитав співчуття від імені митр. Іоасафа: «Дорогі брати та сестри! З глибоким сумом в душі мною було сприйнято звістку про кончину Володимира Володимировича Ігнатенка. Приношу свої щирі співчуття рідним і близьким покійного.
Скорботна звістка про розставання завжди наповнює душу сумом, але ми, християни, віримо, що Бог не є Богом мертвих, а живих, і в Нього всі живі (Лк. 20, 38).
Свята Православна Церква, твердо віруючи в ці непогрішні слова Спасителя, завжди привселюдно сповідує незаперечну істину, що зі смертю людини життя її не припиняється. Що ми бачимо вмираючим? Тільки тіло, яке взято з землі і знову повертається в землю. Плоть зотліває і повертається в прах, а сама по собі людина, з усіма своїми почуттями і зі своєю безсмертною душею, продовжує жити, переходячи тільки з цього світу в світ інший, потойбічний. Отже, спілкування між живими і мертвими смертю не руйнується, а продовжує існувати.
У нашій пам'яті Володимир Володимирович залишиться в першу чергу як працелюб, як трудівник на своїй рідній землі. Разом з тим він був православною людиною і цей храм, в якому ми стоїмо, свідчить про те, що він дбав не тільки про хліб насущний для своїх земляків, але і про хліб для душі. Володимир Володимирович дбав про будівництво цього храму та був його меценатом і благодійником.
Я особисто був добре знайомий з покійним і прекрасно знаю, якою доброю, щирою, розумною і доброзичливою людиною він був. Багатьом він допоміг добрим словом, прикладом, особистою участю, нікого не залишаючи без уваги. Про це краще за будь-які слова говорите всі ви – тут присутні, хто прийшов сьогодні попрощатися з ним і помолитися за упокій його душі.
Володимир Володимирович покинув земний світ гідною людиною, своїми трудами залишивши глибокий слід в пам'яті своїх односельчан. Ми повинні пам'ятати його добрі справи, його чуйне серце і в наших молитвах завжди взивати до Господа, щоб він упокоїв його душу в «селениях праведных». Піднесімо, дорогі браття і сестри, молитву нашу до Бога і від усього серця взиваймо: «Со святыми упокой, Христе, душу раба Твоего новопреставленного Владимира, идеже несть болезнь, ни печаль, ни воздыхание, но жизнь безконечная».
З молитвою і світлою пам'яттю про покійного, Іоасаф, митрополит Кіровоградський і Новомиргородський».
Поховано Володимира Володимировича на місцевому кладовищі.