9 березня 2018 р., у день пам´яті першого і другого віднайдення чесної глави св. Іоанна Предтечі, у Кафедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці Високопреосвященніший митрополит Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф, у співслужінні міського духовенства, звершив богослужіння Літургії Передосвячених Дарів. Перед початком Божественної літургії духовенство та віруючі Кафедрального собору зустріли величну святиню Православної Церкви – Почаївську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці. Древній собор, який вміщає більше тисячі людей, був переповнений. Віруючі серця у єдиному молитовному пориві підносили свої прохання до Бога, Пресвятої Богородиці та всіх святих про свої життєві турботи, за своїх рідних та близьких. Молилися щоб довгожданий мир та любов воцарились на нашій землі, щоб Господь беріг Свою Церкву від усяких напастей. Після завершення Літургії Владика Іоасаф звернувся до віруючих з архіпастирським словом, а потім був звершений соборний молебень Божій Матері. По закінченні богослужіння всі віруючі змогли приклонитися до чудотворного Образу.
Почаївська ікона Пресвятої Богородиці прибула в Кіровоградську єпархію з благословення Митрополита Почаївського Володимира та за сприяння правлячого архієрея Кіровоградської єпархії Високопреосвященнішого митрополита Іоасафа 2 березня у м. Новомиргород. Вперше в історії духовного життя м. Новомиргорода відбулася така велична церковна подія і віряни безперервним потоком за весь час перебування ікони поспішали до святині.
6 березня Почаївька ікона була перевезена у Свято-Покровський храм обласного центру (на Ковалівці). Протягом трьох днів перед іконою постійно здійснювалися молебні та акафісти, а люди безупинно приходили і возносили свої молитви до Богородиці.
9 березня ікона прибула у Кафедральний собор. Після закінчення Літургії всі віруючі змогли поклонитися славнозвісній святині, потім духовенство міста відвідали з чудотворною іконою Обласний військовий шпиталь і провели її до місця постійного перебування – Свято-Успенську Почаївську Лавру.
Ось такий духовний підйом та невимовну радість отримали православні віруючі нашої єпархії від присутності Пресвятої Богородиці в шанованому Образі Її Почаївському. Про що це говорить?
Все це свідчить про те, що віра Православна жива в нашому народі, не дивлячись на антиправославну та антицерковну пропаганду, яка наразі активно проводиться, на спроби дискредитації і дискримінації Святої Православної Церкви з боку деяких груп людей і в нашому місті, і в державі взагалі. Незважаючи на відкриті утиски і спроби виключити віру з нашого життя вона живе і розквітає. І дай Бог, щоб віра і надалі зміцнювалася в серцях людей.
Але хтось може сказати: «А навіщо віра? Може, краще отримати гарну освіту, а потім хорошу роботу, зарплату, купити хорошу машину, будинок, добре одягатися, весело проводити час? Хіба для цього потрібна віра?» Так ось, відповідь на це питання є найголовнішим для людини. Віра потрібна тому, що тільки віра з'єднує людей з Богом. Якщо немає віри, то не замикається ланцюг. Це немов вимикач: як потрібно замкнути ланцюг, щоб побачити електричне світло, так і віра замикає ланцюг між людиною і Богом, і така людина стає віруючою. Вона входить в зв'язок з Богом і відчуває Божу присутність, а Бог чує її молитви і відповідає на них. І як важливо, особливо коли ми входимо в смугу перешкод, труднощів, хвороб, мати цю опору! Вона допомагає людині не збитися зі шляху, не загубитися в важких обставинах, але спокійно йти по життю, сподіваючись на те, що Бог поруч і не допустить смерті.
Адже віра заснована на слові Божому, на тому, що Бог сказав людям, а не на людській філософії, людській мудрості. Бог говорить до людей, щоб допомогти їм гідно пройти по життю, і в цих Божественних словах – певний моральний закон, система координат, яка допомагає йти по життєвому шляху і не збиватися. Ми знаємо, як важливе світло маяка для моряків, особливо тих, що долають штормове море. Іноді один тільки промінь маяка допомагає врятувати і корабель, і команду, і пасажирів. Ось так само і розбурхане житейське море: потрібен маяк, щоб не збитися, не сісти на рифи, не врізатися в скелі. Таким маяком є Божественне слово, і якщо ми його сприймаємо розумом і серцем, то стаємо мудрими, сильними, і тоді нами неможливо маніпулювати. Це мабуть і є головною причиною, по якій Церква сьогодні терпить нападки. Ми знаємо, як інформаційні технології сьогодні впливають на людину, і людина без віри, без цього самого маяка, без цих координат стає легкою здобиччю інформаційного впливу. Як в ляльковому театрі маріонетки рухаються по волі того, хто їх смикає, так і під впливом інформаційного потоку маси людей вчиняють так, як комусь хочеться, і відбувається це тому, що у них немає системи координат, немає маяка. Мабуть тому впродовж історії Церква завжди піддавалася тиску з боку тих, хто прагнув маніпулювати масовою свідомістю.
Віра – найголовніше, що є в житті людини. Тому, нехай кожен намагається зберегти віру, зміцнитися в ній, щоб і розум, і серце були здатні сприймати Божественні слова, звернені до нас.