Ми все добре знаємо, що потрібне нам, чого хочемо ми. Проте дуже рідко цікавимось потребою ближнього, ще рідше відгукуємося на неї словом, справою, душею. Почути, побачити, дізнатися іншого нам заважає егоцентризм. Так швейцарський психолог Же. Піаже, який є творцем Женевської школи психологів по вивченню інтелектуального розвитку дитини, проводив наступний експеримент: дітей садили з різних сторін столу, а на стіл ставили різнокольорові фігурки і дітей просили намалювати їх. Діти з легкістю справлялися із завданням. На прохання намалювати ті ж фігурки очима учасника навпроти, діти, не замислюючись, малювали те ж положення фігурок, що і вперше. Дитині важко поставити себе на місце іншого. І хоча ми, дорослішаючи, набуваємо цього вміння, але використовуємо його дуже рідко. Звичайно, неможливо зрозуміти людину до кінця, але цього і не вимагається. Ми не робимо навіть малого і йдемо по життю зі своїм дитячим егоцентризмом, не розвиваючи в собі здатність зрозуміти, поспівчувати, роблячи самотніми себе і ближнього. Тому що бажання почути іншого недостатньо, треба з дитинства виховувати в собі повагу до іншої думки, до іншої душі. Тільки тоді ми зможемо розділити біль та сум навіть незнайомої нам людини.
У другій декаді березня протоієрей Василій Дубина, разом з активними в справах добра учнями Новоархангельського НВК "ЗШ І - ІІІ ступенів - гімназії", вперше відвідали Піщанобрідську спеціальну ЗОШ-інтернат І-ІІІ ступенів, яка розташована в Добровеличківському районі нашої області. Також до нас долучилися: протоієрей Олександр Камінський (с. Пісчаний брід) і протоієрей Роман Калиниченко (смт. Помічна). Цей навчальний заклад на перший погляд вражає чистотою своєї території, порядком, дисципліною та посмішками учнів.  Тільки можна уявити собі скільки часу, праці та особистого життя присвячують директор і працівники цього закладу.
Наше знайомство почалося з невеличкого концерту та ігор, під час яких ми дізналися ближче один одного. Своєю харизмою ведуча і аніматор швидко привернули до себе увагу глядачів, тому весь час проведений разом пройшов в дружній атмосфері.
По завершенні ми залишили привезені подарунки, зробили загальне фото і були запрошені до музею, в якому розташовані  речі - зроблені власноруч учнями різних років. Роздивляючись експонати розумієш, що для людини немає нічого неможливого, треба тільки прикласти зусилля і тоді можна розкрити талант, якщо поряд є людина, яка вірить в твої здібності і допоможе.
Прислухаємося до мудрих слів св. Іоанна Кронштадтського про те, що всім нам потрібно берегти своє серце або щирість серця, здатність співчуття ближнім і в їх радощах, і скорботі; та як отрути смертельної бігати холодності і байдужості до різних бід, потребам людським, бо в співчутті, особливо діяльному, здобувається любов і доброта християнина.
Господь дав нам заповідь про те, що повинні ми любити ближнього, як самого себе, тобто не робити іншому того, чого б не бажали собі. Не потрібно навіть починати з героїчних вчинків, а просто перед тим, як пройти мимо ближнього, запитати себе:
- А що я хочу, коли я плачу? - Втіхи.
- А коли мені сумно? - Веселого друга, приємного сюрпризу.
- А коли голодно? - Хліба.
- А холодно? - Чашки гарячого чаю.
Бог дав нам свій образ, але крім цього дає нам Господь благодать, яка змінює і перетворює нас, вчить духовній єдності, дійсній любові і дружбі. Один проповідник сказав: "Потрібно долати свій егоїзм в кожну мить нашого спілкування з людьми, освятити всю сферу даного нам конкретного життя, животворить ближніх тим диханням, яке ми самі отримуємо зверху; передавати їм ту радість, ту благодать, яка охоплює нас; відкривати в них небо, яке відкрилося в нас; віддавати їм своє життя, щоб воно відродилося і зацвіло в них".
І проситимемо у Бога сил, щоб все це виконати!
Всім благодійникам які долучилися до цієї справи бажаємо Божої допомоги у всіх добрих справах!

Член Національної Спілки Журналістів України протоієрей Василій Дубина