27 листопада у Свято-Миколаївському соборі м. Новомиргорода відбулося перепоховання останків ктиторів собору генерала Миколи Висоцького (1751-1827) і його дружини Марії. Участь у похованні взяли всі клірики Новомиргородського благочиння. Останки людини, яка побудувала храм, після довгого періоду наруги і приниження, нарешті були передані землі.
Висоцький Микола Петрович (* 12 жовтня 1751 — † 1827) — генерал-майор, флігель-адʻютант, фаворит Катерини II з дворянського роду Висоцьких. З 16 лютого 1778 по 11 жовтня 1783 — командир Харківського гусарського полку, кавалер орденів Святого Георгія (1785), Святого Станіслава і прусського ордена Святої Анни. У 1779 — 1780 роках був офіційним фаворитом Катерини II, від якої отримав 300000 рублів. З 1797 — у відставці. На зламі XVIII та XIX століть у Москві відомі люди будувалися на вулиці Басманній. Побудував свій палац тут біля Красних Воріт поруч з чудовим храмом Петра та Павла і Висоцький.
У 1801 році стає господарем Златопольських (Гуляйпільських) земель, улаштовує тут свою резиденцію і головне управління багатьма селищами.
Миколаївська церква в Златополі була зведена в 1809 році на кошти Миколи Висоцького замість старої деревʻяної Успенської церкви, побудованої ще за Любомирських. Тривалий час церква була єдиним православним храмом в Златополі, населеному переважно євреями.
Дружина Марія Іванівна (у дівоцтві Наумова (нар.1766 — пом.1832), донька власників садиби Золіно, яку у спадщину набув від дружини Микола Петрович і досить суттєво перебудував одночасно з розбиттям парку та краса яких полонила багатьох російських митців. Володів цією садибою до 1821 року). Висоцькому також належала Садиба Свіблово та Кленково.
Помер у 1827 році. Похований на території Миколаївської церкви у Златополі; надгробок не зберігся.