По благословенню Високопреосвященнішого архієпископа Іоасафа з 11 по 13 вересня прихожани Свято-Успенського храму м. Кіровограда відвідали святині Західної України.
Паломництво відбулося у традиції  древніх християнських пілігримів: поїздка мала богослужбовий характер та організовувалася навколо Святого Причастя. Три дні подорожі -  це незабутні дні молитовного звернення до Бога, причасності до Євхаристії, естетичного задоволення від неймовірної краси храмів та неперевершених пейзажів природи.
Найперше, віряни відвідали Свято-Богоявленський Кременецький жіночий монастир. Благоустрій на території древньої обителі, задушевна молитва та спів монастирського хору,  доброзичливість сестер, по запрошенню яких  ми потрапили на трапезу, є яскравим свідченням стовідсоткової відданості насельниць для служіння Богу та ближнім.
Наступним духовним оазисом, у прямому і переносному змісті, став для нас скит святої праведної Анни у с. Онишківці, Рівненської єпархії. Цілюще джерело, велика  озеленена територія, господарська частина, комплекс для літніх дитячих таборів та конференцій, величний храм складають враження  надлюдської турботи  для забезпечення життєдіяльності монастиря. Дійсно, у обителі знаходиться не так і багато насельниць, приблизно 25, які дуже тяжко працюють  для утримання такої духовної та флористичної краси. Яскравим моментом перебування в Онишківцях стала участь у нічній Літургії, де кожен мав змогу приступити до таїнства Причастя. Незабутньо було у дві години ночі, після богослужіння, відвідати джерело. Шквал позитивних емоцій та чудових переживань переповнювали наші серця, коли цілюща та водночас холодна вода торкалася нашого єства.
Божа гора стала прикладом вічної людської пам’яті приходу «Святого Неба» на грішну землю. Місце, яке здавна було освячене молитвою монахів-анахоретів, явленням Божої Матері, оберігається та прикрашається  золотоверхими куполами  руками місцевих жителів, незалежно до влади, яка панувала на цих землях. Чи польські неправославні шляхтичі, чи безбожна комуністична влада, чи демократична неприхильність історичному Православ’ю  не могли стати перепоною на дорозі шанування древньої святині. Тисячі людей у різний час приходили для молитовного поклоніння Богу на цьому святому місці.
Далі ми відвідали Свято-Духівський  монастир-скит. Несподіваною та приємною стала зустріч з прихожанами на настоятелем Свято-Миколаївського храму с. Хащувате, Кіровоградської єпархії,  прот. Олександром Бадіоном. Святині монастиря: вериги преп. Микити Стовпника, камінь-ікона, на якому молився преп. Серафим Саровський, мощі багатьох преподобних святих  дають можливість ще раз глянути на чернече життя в перспективі подвигу та обожнення.
Апофеозом  паломництва стало перебування  у Свято-Успенській Почаївській Лаврі. Всенощне бдіння та Божественна літургія Воскресного дня, звершені в Свято-Успенському соборі, вразили своїм торжественним   співом  та неймовірною гармонією богослужіння та склали враження перебування молільників «на небі». Святині Лаври: Пачаївська ікона Божої Матері, камінь з відбитком стопи Пресвятої Богородиці, мощі преп. Іова та преп. Амфілохія  стали для нас ще одним свідченням невимовної Божої любові до свого творіння, опіки Богородиці та високого покликання людини.
Найголовніше, що за три дні паломництва кіровоградці сподобилися 3 рази приступи до Святої Чаші. Будемо надіятися що дана поїздка стане справжнім «євхаристичним» поштовхом на шляху духовного розвитку пілігримів та сприятиме задуму Творця про Своє найцінніше творіння - обожнення людини.

Ключар Свято-Успенського храму м. Кіровограда прот. Сергій Новак