Актуально


Кіровоградська єпархія УПЦ у Фейсбук


Цикл практикумів, присвячених православній молитовній традиції: "Господи, навчи нас молитися!" (АНОНС)


 
 
СВІТЛО ПРАВОСЛАВ’Я 

 

 

Випуск 21 від 27 березня 2020 року
Тема передачі: коронавірус та церковне життя під час карантину

 

У випусках докладно розглядаються теми і питання, що відносяться до розділу християнського богослов’я, в якому вивчаються і доводяться основні істини християнської віри. В класичній богословській системі цей розділ називається основне богослов’я або апологетика. 


"СВЯЩЕННА МОВА МОЛИТВИ"

 

 

Випуск 3-й від 27.10.19.

 

Тема: "Тексти Божественної літургії"

 

Цикл бесід під назвою «Священна мова молитви» ознайомить глядачів з появою та розвитком церковнослов’янської мови, а також допоможе краще зрозуміти Священне Писання та православне богослужіння. Програма стане корисною для всіх, хто бажає розкрити для себе усю глибину та красу церковнослов’янської мови як живої мови Божественної літургії і молитви усіх слов’ян, що сповідують Православ’я. 

АРХІВ ПРОГРАМИ 

(Плейліст 49 уроків церковно-словꞌянської мови)


 

Телепередача

 

"Глас православний"   

 

 АРХІВ ПРОГРАМ 


Фільм приурочений ювілею єпархії

 

"Кіровоградська єпархія УПЦ. 70 років"

 


 

 

 

 

 

Щонеділі, після пізньої Божественної літургії при Спасо-Преображенському Кафедральному соборі проводяться катехізаторські курси для дорослих. Заняття відбуваються з наступних дисциплін: вивчення Священного Писання Нового Завіту, історія релігій, аскетика, догматичне богослов’я.

 


 

 



Додатково








Вопрос священнику


Публікації

 

   

Чудесна історія одного воїна ЗСУ - прихожанина Кіровоградської єпархії УПЦ

 

Ієрей Андрій Савельєв
Розкол в розколі - це одинокий випадок чи всім відома неминучість?

Прот. Євгеній Назаренко

Історичні дані про день заснування фортеці в честь святої праведної Єлисавети

Протд. Іоанн Ганчин

Протд. Роман Мельник

Естественный нравственный закон в святоотеческих творениях

Прот. Андрій Бобрик
 
Анафема – прокляття чи власне зречення Христа?
   

Диякон Василій Лапко
Давньоруська література XI-XIII століть як джерело вітчизняної церковної історії

Священик Віталій Ігнат’єв

Філософський аналіз категорій "особистість" і "духовність"

Протд. Роман Мельник

Психонасилие - главная проблема деятельности деструктивных тоталитарных сект

Ієромонах Зосима (Город)

Важливість посту для християнина

Ієромонах Зосима (Город)

Сім слів Спасителя на Хресті

   
 

 

 

 

РОЗПОРЯДЖЕННЯ Високопреосвященішого архієпископа Іоасафа про молитви за воїнів, які виконують свій військовий обов'язок на Сході України та про духовну опіку їх родин
   
   
  ІНШІ ПУБЛІКАЦІЇ
   
   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  


Інформація


Бажаючі надати благодійну допомогу для будівництва Єпархіального Управління та недільної школи можуть перерахувати кошти на наступний рахунок:
УПРАВЛІННЯ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ АТ «Альфабанк»
UA 933003460000026004022023801
МФО 300346 ЄДРПОУ 23091904


ФОТОГРАФИИ СТРОИТЕЛЬСТВА



Наши баннера:
Кировоградская Епархия

Кировоградская Епархия


Locations of visitors to this page








Новини



05.06.2015  В будинку «Милосердний самарянин» привітали мешканку Поліну Павлівну з 90-літтям

3 червня в будинку «Милосердний самарянин» велике свято – 90-ліття Поліни Павлівни. В цей день радість ювілею розділяють найближчі друзі: «Асоціація православних сімей» та представники з «Центру соціальної реабілітації». У притулку Поліна Павлівна уже 7 років. У кімнаті з нею мешкають ще 3 сусідки. Нашій появі радіють так, немов ювілей сьогодні у всіх чотирьох. Приємно до щему в серці та сліз на очах. Співаємо відомої вітальної пісні в українському переладі. Кожен дарує нехитрі «скарби»: святковий торт, хустку квітчасту, дитячі листівки, іграшки, власноруч зроблену вазу і букет квітів. Роздаємо усім тортик. Ювілярка щиро радіє вітанню, дарункам, а особливо, м’яким овечці та медведику рожевого кольору. Їх принесли діти. Сама собою приходить думка, що старенькі – ті ж діти, так само потребують підвищеної уваги, піклування, простого душевного тепла... Коли всі розходяться по інших кімнатах  (нашої уваги чекають всі мешканці притулку), присідаю біля Поліни Павлівни, гублячись, й намагаюсь записати хоч щось для пам’яті…
Отже, Поліна Павлівна… Бабусі 90, але пам’ять має чудову, спогадами й розмислами ділиться охоче, а я уважно слухаю… Старенька пройшла війну. Народилась сама на Кубані, а в 1944, провівши обох братів на фронт, і сама пішла писарем в роту. Каже, раділа з того, що замінила собою бійця. Й чоловічі руки не були зайняті писаниною… Поліна Павлівна гордо розповідає, як дійшла до Рейхстагу, залишила надпис на стіні «От Кубани до Берлина» й підписалась своїм тоді ще дівочим прізвищем Сіденко. В серпні 1945 року девізію, де служила тоді молоденька Поліна, розформували. З Германії дівчина їде. Але повертається згодом. Працює в Берліні. Там, в Германії, Поля зустрічає свого чоловіка, майора Кравцова, який працював у газеті «Слово Германії». Про те, як жили, не згадує, лиш про те, що втратила й чоловіка, а згодом із життя пішов їх 28-річний син…
Тут же з посмішкою й теплом в очах, немов кажучи, що не сама вона тут, розповідає, що до неї приходять школярі з ЗОШ № 14. Що спочатку старші ходили дітки, а нині маленькі геть…
Знов спогади часів війни. Старенька розповідає про земляка Івана Проніна, якого зустріла на фронті. Був він кулеметником у окремій зенітній бригаді. Дружили… Поліна – із Краснодарського Краю, а Ваня – зі Ставропольського… Хлопця убили згодом. Поліна згадує й зойкає, бо хлопчики ж були двадцятирічні, а війна така жорстока… Згадала й моторошну переправу у 1945 році, коли коні, злякавшись німецьких бомбардувальників-винищувачів «Messerschmitt Bf.109», стрибали із вузенького місточка у воду… Страшно.
Проводжати бабуся нас не може – паралізовані обидві ноги. Я, перед тим як піти, обіцяю ще приходити, принести цю статтю. Тримаю її за руку й зізнаюсь, що й у мене є бабуся Поліна… Говорю ще щось… Виходжу… Є про що подумати…
Спека. Прямуємо до виходу, кожен зі своїми враженнями. Отець Іоанн тисне руку дідусям, які ще можуть виходити у двір й сидять на лаві та називає їх по-доброму , з гумором «хлопці». "Хлопці" усміхнені. Прощаємось. Червень прийшов… Сонячно й тепло. На душі тепло теж…
Люди, не будьмо байдужими!:)
волонтер Воронова Юлія