Актуально


 

Кіровоградська єпархія УПЦ у Фейсбук


Авторський ЛАДАН

за старовинними рецептами


СВІТЛО ПРАВОСЛАВ’Я 

 

 

Випуск 21 від 27 березня 2020 року
Тема передачі: коронавірус та церковне життя під час карантину

 

У випусках докладно розглядаються теми і питання, що відносяться до розділу християнського богослов’я, в якому вивчаються і доводяться основні істини християнської віри. В класичній богословській системі цей розділ називається основне богослов’я або апологетика. 


"СВЯЩЕННА МОВА МОЛИТВИ"

 

 

Випуск 3-й від 27.10.19.

 

Тема: "Тексти Божественної літургії"

 

Цикл бесід під назвою «Священна мова молитви» ознайомить глядачів з появою та розвитком церковнослов’янської мови, а також допоможе краще зрозуміти Священне Писання та православне богослужіння. Програма стане корисною для всіх, хто бажає розкрити для себе усю глибину та красу церковнослов’янської мови як живої мови Божественної літургії і молитви усіх слов’ян, що сповідують Православ’я. 

АРХІВ ПРОГРАМИ 

(Плейліст 49 уроків церковно-словꞌянської мови)


 

Телепередача

 

"Глас православний"   

 

 АРХІВ ПРОГРАМ 


Фільм приурочений ювілею єпархії

 

"Кіровоградська єпархія УПЦ. 70 років"

 


 

 

 

 

 

Щонеділі, після пізньої Божественної літургії при Спасо-Преображенському Кафедральному соборі проводяться катехізаторські курси для дорослих. Заняття відбуваються з наступних дисциплін: вивчення Священного Писання Нового Завіту, історія релігій, аскетика, догматичне богослов’я.

 


 

 



Додатково








Вопрос священнику


Публікації

 

   

Чудесна історія одного воїна ЗСУ - прихожанина Кіровоградської єпархії УПЦ

 

Ієрей Андрій Савельєв
Розкол в розколі - це одинокий випадок чи всім відома неминучість?

Прот. Євгеній Назаренко

Історичні дані про день заснування фортеці в честь святої праведної Єлисавети

Протд. Іоанн Ганчин

Протд. Роман Мельник

Естественный нравственный закон в святоотеческих творениях

Прот. Андрій Бобрик
 
Анафема – прокляття чи власне зречення Христа?
   

Диякон Василій Лапко
Давньоруська література XI-XIII століть як джерело вітчизняної церковної історії

Священик Віталій Ігнат’єв

Філософський аналіз категорій "особистість" і "духовність"

Протд. Роман Мельник

Психонасилие - главная проблема деятельности деструктивных тоталитарных сект

Ієромонах Зосима (Город)

Важливість посту для християнина

Ієромонах Зосима (Город)

Сім слів Спасителя на Хресті

   
 

 

 

 

РОЗПОРЯДЖЕННЯ Високопреосвященішого архієпископа Іоасафа про молитви за воїнів, які виконують свій військовий обов'язок на Сході України та про духовну опіку їх родин
   
   
  ІНШІ ПУБЛІКАЦІЇ
   
   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  


Інформація


Бажаючі надати благодійну допомогу для будівництва Єпархіального Управління та недільної школи можуть перерахувати кошти на наступний рахунок:
УПРАВЛІННЯ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ АТ «Альфабанк»
UA 933003460000026004022023801
МФО 300346 ЄДРПОУ 23091904


ФОТОГРАФИИ СТРОИТЕЛЬСТВА



Наши баннера:
Кировоградская Епархия

Кировоградская Епархия


Locations of visitors to this page








Новини



04.03.2015  3 березня «Асоціація православних сімей» привітала дідусів та бабусь, насельників будинку «Милосердний самарянин», з великим постом

Сегодня мы опять были в доме престарелых. Я пришла домой в отчаянии. Ничего мы изменить не можем. Все те же проблемы, которые нарастают снежным комом. Самая огромная ─ нас, волотнеров, мало. В доме престарелых "Милосердный самарянин" всего 20 старичков. А приходим мы к ним впятером-вшестером максимум. Потому что у всех нас своя жизнь. Которая, несмотря на все наши старания, никак не станет нашей общей. А они, изголодавшиеся за простым человеческим вниманием, не отпускают, даже ревнуют иногда. И страшно кого-то обделить вниманием. Но если, допустим, дедушка Герман хочет спеть песню, то тетя Катя, которая после болезни не может ни ходить, ни говорить, ни видеть, нуждается просто во внимании, паре слов поддержки, да просто в том, чтобы с ней посидели и поговорили, за руку подержали. Ведь ее дочка погибла. Вот и рвемся мы во все стороны. Силы оставляют, а бросить ─ невозможно. Они же ждут! Тетя Катя не говорит вообще ничего, так, набор звуков. Но меня зовет по имени : Ма. Зовет, как только захожу в приют. Бабулечки ждут наших батюшек, которые смогли найти путь к их сердцу. Ждут исповеди и Причастия. Хотя, возможно, раньше и не задумывались о Вечности. Екатерина Егоровна забывает все и вся, каждый день у нее начинается чуть ли не с нового знакомства со всеми. А вот тьотю Надюшу запомнила. Ждет ее. Скучает. Бабушка Лидочка, бедная больная наша Лидочка, которая не может подниматься вот уже сколько лет, увидела тетю Юлю сегодня и расцвела, потому что у той нашлось время ее выслушать. Леночка, оставив свою семью, поехала с нами, чтобы принести хоть немного тепла бабулькам. Я была в отчаянии. Пока не увидела это стихотворение. Вот зачем я там. Спасибо вам за бесценный подарок, старички!

Любович Марина


«Капризный старик»


Что ты видишь, медсестра,
На день изо дня?
Что ты думаешь, когда
Смотришь на меня?

Вот капризный старикан:
Внешне глуповат,
Непонятная судьба,
Пустоватый взгляд.

Тот, кто переводит лишь
Попусту еду,
Когда ты ему кричишь:
«Постарайся, ну!»

Мол, не видит он твоих
Праведных трудов,
Вечно в поиске своих
Тапок и носков.

Делать можешь всё ты с ним,
Он молчит всегда,
У него простой режим:
Ванна и еда.

Что ты видишь, медсестра?
Задержись, постой.
Ведь не смотришь на меня,
Ты глаза открой.

Я скажу тебе, кто я,
Даже сидя тут,
Подчиняясь, как дитя,
Съев еду из рук.

Я по-прежнему пацан,
Лет так десяти,
Мама, папа, брат, сестра —
Мы живём в любви.

Но шестнадцать мне годков,
Крылья на ногах,
Я лечу искать любовь,
Встречусь с ней на днях.

Я – жених, и двадцать мне,
Сердце, не унять.
Я – жених, и клятвы все
Обещал сдержать.

Двадцать пять сейчас мне лет,
У меня свой сын,
И теперь весь дом на мне,
Я здесь господин.

Тридцать лет прошло и зим,
Вырос мой сынок,
Крепко связаны мы с ним
Узами в клубок.

В сорок с лишним сыновья
Вышли за порог.
Но со мной моя жена,
Мой домашний бог.

Пятьдесят. Опять у ног
Малыши галдят.
Мы опять с детьми вдвоём:
Милая и я.

Темнота сгустилась вмиг,
Умерла жена.
И от будущей судьбы
Дрожь пленит меня.

Ради сыновей живу,
Ради их детей,
А в глазах, как наяву,
Дни любви моей.

Я теперь старик…и жизнь –
Бренный путь Земной –
Заставляет старость быть
Глупой и смешной.

Тело сыплется песком,
Слабостью гнетёт,
Там, где сердце билось в нём,
Камень место вьёт.

Но внутри трухи сплошной,
Дряхлой скорлупы,
Всё ещё живёт герой
С сердцем молодым.

Боль и радость всю свою,
В памяти держу,
Эту жизнь сто раз на дню
Вспомню и люблю.

Годы, что прошли, как миг,
Явят факт простой:
Ничего не может быть
Вечно под Луной.

Так откройте-ка глаза,
Гляньте на меня!
Не капризный старикан,
Я – живой, друзья!

Юлия Подрез