7 вересня, в Неділю 13-ту по П’ятидесятниці, Високопреосвященніший Іоасаф, архієпископ Кіровоградський і Новомиргородський звершив ранню Божественну літургію в Кафедральному соборі Різдва Божої Матері м. Кіровограда.
Після Богослужіння архієпископ Іоасаф здійснив пастирський візит до Свято-Преображенського храму смт. Помічна. Владику з невимовною радістю зустрічали настоятель храму, Благочинний Добровеличківського округу протоієрей Дмитро Негреско та чисельні прихожани. Зустріч зі своїм Архіпастирем для віруючих православних людей завжди має дуже важливе значення. А особливо в сучасних непростих умовах, коли з боку псевдоцерковних угрупувань в України, незважаючи на норми християнської моралі та чинного законодавства, з церковного амвону та особливо через засоби масової інформації ведеться відкрита антицерковна пропаганда та спроба розпалу міжконфесійної ворожнечі. Парафіяни мали виняткову можливість поспілкуватись з Владикою, задати питання, які їх хвилюють, висловити занепокоєння та непідробне обурення неправдивими заявами, наклепами та провокаційними діями очільників так званої УПЦ КП.
Застерігаючи своїх вірних церковних чад не піддаватися на різного роду спокуси та провокації, Владика Іоасаф зауважив: «Сьогодні, як ніколи, ми повинні берегти чистоту нашої віри та єдність нашої Святої Церкви, бо це те, що зберегли для нас та залишили нам наші попередні покоління – батьки та прадіди – ціною великих жертв. Вони виявилися здатними заради істини, заради правди Божої, яка була для них найвищою цінністю, піти на страждання і навіть смерть, зберігаючи віру та маючи надію на спасіння…
Місія Церкви – спасіння людей. Церква – це не громадська чи політична організація, а, насамперед, Боголюдський організм. Боротьба Церкви не політична, не за земне панування, але духовна, за духовне відродження та очищення світу. Церква покликана бути тим місцем, де люди набувають досвіду любові, досвіду єдності. Там, де розділення, там немає любові, а, значить, немає Бога. І якими б гаслами чи ідеями не прикривались ті, хто несе розділення, суть їх одна – не Божа, а диявольська. Бо Господь закликає до єдності через смирення, терпіння та любов, а принцип диявола – розділяй і володарюй. Застерігаючи нас від можливих помилок та оман, святий апостол Павел каже: «Будьте до мене подібні, браття, і дивіться на тих, які поступають за взірцем, який маєте в нас. Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового. Їхній кінець – погибель, їхній бог – черево, і слава їхня – в соромі, вони мислять про земне» (Филип. 3, 17-19).
Сьогодні ми багато чуємо про об’єднання церков на Україні, про організацію об’єднаної церкви. Так, це думка слушна. Але потрібно пам’ятати, що Божу Церкву неможливо «організувати» – вона створена Самим Господом Іісусом Христом та існує на нашій українській землі з часів великого рівноапостольного князя Володимира. До неї можна лише належати. А якщо ворогом людського спасіння сіються якісь непорозуміння серед членів Церкви, внаслідок чого деякі з них від неї відпадають, то для вирішення таких питань існує один-єдиний шлях – це священні канони та правила Церкви, в основі яких лежить Христове Євангеліє. Саме це мав на увазі Блаженніший Митрополит Онуфрій, коли відразу після свого обрання заявив, що об'єднання можливо «тільки згідно з канонами Церкви». Адже возз'єднання кожної людини з Церквою – це свято для всієї Церкви. Господь говорить: "Якби у кого було сто овець і одна з них заблукала, то чи не залишить він дев'яносто дев'ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала? І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох незаблудлих" (Мф. 18, 12-13). Саме з таким настроєм Церква приймає кожну людину, що повертається до неї.
А тому, нехай оманливі твердження та згубні гасла лідерів неканонічних угрупувань залишаються на їх совісті. Ці люди не здатні примиряти людей, нести їм світло любові Христової. Адже, нічого, крім агресії, ненависті та цькування в їхніх заявах не проглядається. Патріот – це не той, хто готовий при найменшій необхідності змінити свою політичну орієнтацію з однієї на іншу, іноді прямо протилежну. Патріот – це той, хто любить свою Батьківщину і віддає їй життя. Саме таким був Блаженніший митрополит Володимир, таким є і Блаженніший митрополит Онуфрій. Обидва вони – плоть від плоті свого народу.
Владика Онуфрій – корінний українець, родом з Чернівецької області, українська мова для нього є рідною. Блаженніший душею розуміє потреби, страждання і сподівання своєї пастви. У нього багаторічний досвід архіпастирського служіння в настільки складному і багатонаціональному регіоні як Буковина, де він здобув загальну любов і високий духовний авторитет. І сьогодні всі його труди і зусилля спрямовані лише на користь Української Православної Церкви, Української держави та її народу.
І на завершення хочу нагадати всім нам, віруючим людям, послідовникам Христовим, що справжнє християнське життя є втіленням тих ідеалів в відносинах між людьми, про які нам заповідував сам Господь через апостола Павла: «А тепер ви відкладіть усе: гнів, лютість, злість, лихослів'я, безсоромні слова з ваших уст. Не кажіть неправди один на одного, якщо скинули з себе стару людину з її справами та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її, де нема ані Еліна, ані Юдея, ні обрізання, ні необрізання, варвара, Скіфа, раба, вільного, але все та в усьому Христос. Отож, зодягніться, як вибрані Божі, святі та улюблені, у щире милосердя, доброту, смиренність, лагідність, довготерпіння, терплячи один одного й прощаючи взаємно, якщо хто на кого має скаргу: як Христос простив вас, так і ви. Найбільше ж зодягніться в любов, яка є сукупністю довершеності. І нехай панує у ваших серцях мир Божий, до якого ви покликані в одному тілі, та й будьте дружелюбні» (Колос. 3, 8-15).