Відповідь на публікацію «У це важко повірити»
Відповідь на публікацію «У це важко повірити», бо у це дійсно важко повірити, тому що це відверта брехня.Нещодавно від імені буцімто 300 «вірних Київського патріархату» Інтернетом гуляє «Відкритий лист релігійної громади святого Володимира смт Новоархангельськ Української Православної Церкви Київського Патріархату».
Для початку слід уточнити, що у недільні дні в цьому храмі з тих самих 300 «вірних» збирається десяток-півтора прихожан, у свята – до 20-25 чоловік. Отже, хто і звідки ці 300 парафіян – загадка, відповідь на яку знає лише «єпископ» Марк (Левків). Це нагадує безсмертну поему М. В. Гоголя «Мертві душі», герой якої Чичиков хоче різко «підняти» демографічну ситуацію в Херсонській губерні, а насправді переслідує матеріальну вигоду.
По-друге, усім цивілізованим мешканцям України відомо, що Українська Православна Церква з жовтня 1990 року є незалежною і самостійною в своєму управлінні і будь-якої адміністративної і фінансової підлеглості Московській Патріархії не існує. Ці слова належать патріарху Московському і всієї Русі Олексію II, який за життя наголосив, що Московська Патріархія не має жодних претензій на будь-яке церковне майно Української Православної Церкви.
Тепер придивимося пильніше… Хто ж волає про «злодіяння» і так зване рейдерське захоплення Свято-Володимирівського храму в смт. Новоархангельськ? Це ті, хто ухилився в розкол, який очолює позбавлений сану та відлучений від Церкви Філарет Денисенко. Це ті, кому мало віри, але у кого багато слів, захоплені православні храми і сотні обманутих мирян. Одним з них є колишній протоієрей, настоятель Свято-Михайлівської церкви містечка Новоархангельська, а нині позбавлений сану Ілля Сович.
Цей «священнослужитель» кількаразово міняв свою церковну орієнтацію. Тобто переходив то до філаретівців у розкол, то повертався назад в канонічну Церкву, де отримав священний сан. Про це свідчить його Покаянна записка від 20.12.2004 року на ім’я преосвященного Пантелеймона єпископа Кіровоградського і Олександрійського: «Ваше преосвященство припадаю к Вашим стопам смиренно прошу оставить меня в должности настоятеля Свято Михайловской церкви пгт Новоархангельск. Очинь разкаююсь в том что совершил розкол впредь обязуюсь чесно служить Богу и Церкви и не совершать поступков позорящих звания Священнослужителя».(текст подано в оригіналі з помилками Іллі Совича)
Мотив цього горезвісного «священика» зрозумілий: не бажав він згідно із указом єпископа Пантелеймона «все дела по благочинию сдать новоназначенному благочинному протоиерею Иоанну Маринцу» (текст із указу). Через деякий час по цьому, попри свою обіцянку не зраджувати Церкві, він знову перейшов у розкол і налаштував на це деяких прихожан.
Цікаво зазначити, що із вищенаведеного документа видно, як Ілля Сович сам визнає і називає УПЦ КП розколом і обіцяє чесно служити Богу у канонічній Церкві, а також не чинити дій, що порочать звання священнослужителя. Але клятвопреступник, знову ставши на шлях згубного розколу, перекреслив усі свої обіцянки дані Богу і Церкві вважаючи, що «закон як дишло, куди повернеш – туди і вийшло». Саме таким способом індетифікує себе у суспільстві «Філаретівська церква»
Тепер трохи історії.
В 2002 році у Новоархангельську при великому зібранні мешканців селища і гостей відбулася закладка першої цеглини у стіну майбутнього храму Святого Рівноапостольного князя Володимира. Він споруджувався за благословінням преосвященного єпископа Кіровоградського і Олександрійського Пантелеймона при активному сприянні високоповажного земляка Володимира Федоровича Демішкана, а також Залізко М.Я., Крамаря В.Л., Стрельченко В.І., Малого М.В., Коваленко М.М., Голобородько О.В., Кожухаря О.В., Олександрової Т.М., Іванової Лариси та інших благодійників, які є не тільки фундаторами храму, а й засновниками даної парафії, на що є відповідні документи. У свій час, засновників було введено в оману і храм був відданий на поталу розкольникам. Після того як парафіяни зрозуміли в яку аферу їх було втягнуто, захотіли повернутися в канонічну Українську Церкву, адже Господь сказав: «по їхніх плодах ви пізнаєте їх» (Мт.7;16). В ситуації, яка склалася ця євангельська істина звучить особливо актуально. І тому Парафіяльній раді не треба було «обманним шляхом» отримувати «оригінали установчих документів громади, тому що вони є і будівничими храму, і засновниками громади. А тому і мають повне право вирішувати всі справи відносно даного храму, а не так як затверджує «єпископ» Марк Левків, що вони захопили парафію.
Важливо також і те, що в смт. Новоархангельск проживає понад 7 тисяч громадян, які бажають бути наслідниками віри своїх батьків і молитися в православному храмі, а не їхати до сусідніх селищ, минаючи храм, збудований для людей. Обманом діяв той самий лукавий Ілля Сович, котрий у 2004 році свідомо перетягував парафіян до розкольницького угрупування, як це бувало на батьківщині пана Іллі Совича - на Галичині. Цікаво відмітити, як тепер Ілля Сович може дивитися своїм послідовникам у вічі, якщо у 2004 році він привселюдно поклявся із покаянням повернутися до Матері Церкви і обізвав своїх прихильників розкольниками.
Ми ні в чому не хочемо їх звинувачувати. Сподіваємося, що вони у всьому розберуться. Тільки хочемо від імені засновників розвіяти плітки і неправдиву інформацію «про упереджене ставлення та можливу змову» керівництва області з представниками канонічної УПЦ щодо так званого рейдерського захоплення храму, як пишуть в Інтернеті скуті однією брехнею прибічники Філарета.
Храм будувався українськими православними християнами для збереження і зміцнення православної віри – віри наших славних предків на честь князя Володимира, який цією вірою і з’єднав землі в єдину державу. І ми не хочемо, щоб через цей храм проходив злісний і темний дух розколу, який 1992 р. розпалив братоненависну війну і з собою приніс сльози і смуток на нашу Українську землю.
.png)
_s.JPG)
