Благодатний вогонь - свідчення Воскресіння Христового
Воскресіння Христове - найголовніше свято для кожного віруючого християнина, яке Церква іменує "Празником празників і торжеством із торжеств". Адже саме через Воскресіння нашого Господа, по слову свт. Іоанна Златоуста "гріх умерщвляється, злі духи переслідуються, ті, котрі з\'явилися з землі, піднімаються на небеса". У ці величні і святі дні всі віруючі радіють, адже звершилося найголовніше в історії світу - визволення людства від гріхів та вічного осудження. Своїм Воскресінням, яке "Ангели оспівують на небесах", Іісус Христос переміг смерть і дарував всім віруючим у Нього блаженне вічне життя у Царстві Небесному. І після Вознесіння на небо, Господь не покинув Своєю присутністю всіх своїх вірних послідовників: "Я з вами по всі дні до закінчення віку" (Мф. 28. 20). Спаситель не залишив Свій народ без видимого знаку слави Свого Світлого Воскресіння. І віруючі люди з усіх куточків землі можуть стати свідками найвеличнішого чуда - сходження Благодатного вогню у Велику Суботу, напередодні святкування Православної Пасхи.
Ця подія відбувається щороку в єрусалимському Храмі Воскресіння Христового, який вміщає під своїм куполом і Голгофу, на якій розіп\'яли Спасителя, і гроб Господній, у якому поклали Тіло зняте з Хреста. Цей Храм був збудований імператором Констянтином і його матір\'ю Єленою у IV столітті. Найперші свідчення про чудо сходження Благодатного вогню сягають того часу. Церковний історик Євсевій Кесарійський одним із перших звернув увагу на цей феномен. Крім цього "незвичайне явище Святого Вогню в Базиліці" засвідчила знатна римська аристократка Сильвія Аквітанка, яка у IV столітті здійснила подорож на Святу Землю. Після Хрещення Русі наші предки, безумовно, також звершували паломництва у ті місця, де ходив та проповідував Господь наш Іісус Христос. Письмове свідчення цього відноситься до ХІІ століття. Ігумен Даниїл, удостоївшись побачити сходження Вогню у Велику Суботу в Єрусалимському Храмі, переконливо виголосив: "Найщасливішою людиною є той, хто бачив Святе Світло".
За багато віків свого існування Храм Воскресіння Христового пережив різні історичні моменти, але найважливішим є те, що чудо Благодатного вогню відбувалося завжди. Не було ні одного року, щоби Господь залишив своєю милістю грішну землю і не звершив чудесного явлення у Єрусалимському Храмі. Варто звернути увагу на одну незвичайну обставину, яка супроводжувала зішестя Благодатного вогню у ХVI столітті. Одного разу представники вірменської церкви, також християни, але відділені від єдності Вселенської Церкви у IV столітті, вирішили самостійно отримати Святий Вогонь, не допустивши Православного Патріарха та віруючих у Велику Суботу в Храм. Підкуплена турецька влада розпорядилася залишити православних за зачиненими дверима. Довго та безуспішно молилися вірменські первосвященики в Гробі Господньому, але ще сильнішою була молитва ображених православних, які знаходились біля входу в Храм. І, несподівано, ніби блискавка вдарила у мармурову колону, біля якої вони перебували, розколола її, і звідти з шумом вийшов стовп вогню. Патріарх з трепетом та великою вірою прийняв Благодатний вогонь і роздав його народу. Розщеплена колона донині є свідком тих подій. Відтоді ніхто із представників чисельних християнських конфесій не наважується заперечувати важливість того, щоб саме Православний Патріарх звершував молитви і приймав Святий Вогонь у Кувуклії. Це засвідчує істинність, правовірність та святість нашої Церкви.
Сходження Благодатного вогню завжди супроводжується надприродними явленнями та чудесами. Перші миті він має особливу властивість не обпікати шкіру та не обпалювати волосся. Деякі очевидці свідчать навіть про те, що він прохолодний. В наш час є достатньо описів зішестя Святого Вогню.
Свідчення очевидців:
Архім. Рафаїл (Карелін), священик Грузинської Православної Церкви: "Цей вогонь володіє особливими чудесними властивостями: в перші хвилини він не обпалює, його можна прикладати до обличчя, ніби вмиватися ним. Я сам приклоняв вогонь до лиця. Говорити тут про внутрішнє самонавіювання безглуздо: я ж не можу внушити своєму волоссю, щоби воно не загорялося від вогню".
Констянтин Ростовцев, член Імператорського православного Палестинського товариства (1896 р.): "Обводячи цим Благодатним вогнем і шию, і руки, я не відчував ніякої болі. О, вовік мені не забути, яким священним захопленням горіла моя душа, яким блаженством вона була переповнена в святі хвилини цього чудесного проявлення Божественної благодаті".
Віктор Блінков записав свідчення чудес, які відбулися в Велику Суботу 1997 р.: "...Ніна була на Голгофі і дивилася вниз на вівтар. Вона бачила, як на свічки грецькому священику зійшли три вогненних кульки, розміром з апельсин. Кульки крутилися і ніби бавилися одна з одною. Потім свічки у священика зайнялися... Ієромонах Никодим випадково опинився поруч з входом у Кувуклію. Раптом перед собою він побачив спалах світла і ланцюжки вогнів, стікаючі зигзагоподібні розряди, вони й запалили лампади над входом у Гроб Господній... Зінаїда, коли запалила свій пучок свічок, то загасила його, притуливши долоню (деякі гасять свічки, щоб їх берегти як святиню), вогонь не обпікав. А коли вона прийняла долоню, свічки запалилися самі. Вона знову загасила їх рукою, і знову вони запалилися. Це повторилося тричі..."
Миколай Кокухін, письменник публіцист: "Враз Храм освітили особливо яскраві спалахи; їх було багато, і вони засяяли відразу по всьому Храмі, опромінивши його сліпучим, трепетним чутним Небесним Сяйвом. Його бачив і відчував кожен, у якому б місці Храму він не знаходився - поруч з Кувуклією, у грецькому вівтарі, на Голгофі, у вірменському боковому вівтарі чи ще нижче, де знаходиться Животворящий Хрест Господній. В цю мить я зрозумів, що немає значення де ти знаходишся і яке місце ти зайняв, - має значення тільки те, що ти відчуваєш і як ти сприймаєш те, що відбувається навколо".
Архімандрит Єфраїм, коптський священнослужитель: "В 1996 році я сам спостерігав чудо, коли паломники копти входили в яффські ворота і кричали натовпу, щоби їх пропустили. Вони також хотіли стать свідками сходження. З ними була дитина зі свічками в руках. В той момент коли вогонь зійшов у Храмі, її свічечка також спалахнула. Всі копти-паломники, котрі знаходились в Храмі, побачили це чудо та запалили свої свічки від дитячої свічечки".
Людмила Оганджанян, паломниця: "Коли всі розійшлися, я ще довго залишалася в Храмі, вмивалася Благодатним Вогнем. Думала, скільки ж нас, окаянних, Господь терпить і любить, і посилає нам цей Вогонь, цю радість... Бог дав нам Вогонь: благодатний, теплий, м\'який, люблячий..."
Максим Шевченко, паломник-журналіст (1995 р.): "Храм полинає у темряву. Десь під куполом забігали спалахи. "Ні, - думаєш, - не може бути. Це від фотоапаратів". Але спалахів стає все більше і більше. В голові лише проноситься одна думка: "Господи! Господи! А як не зійде? Як не дасть Господь Духа Свого Церкві? Ну що ж, - запанував антихрист і настають останні часи". І все ж таки холодний піт виступає на чолі. "Не залиши, не залиши нас без нього!", - десятки тисяч вуст шепочуть різними мовами одне і те ж. І раптом спереду крик... По головах, по піднятих уверх руках зі свічками несеться хвиля Вогню".
Всі ці описання можуть нам допомогти зрозуміти та відчути ту атмосферу у Храмі Воскресіння Христового, яка перебуває у миті сходження Святого Вогню. Але один з очевидців цього дива написав, що не достатньо земних слів, щоб в повній мірі передати емоції, які переповнюють у цей час віруючих, щоб достойно описати сутність передпасхального Божого милосердя, в явленні Небесного Світла. Не знайдуться в світі фарби та художники, які змогли б зобразити повну картину того, що відбувається у Велику Суботу в Храмі Гробу Господнього. Це можливо лише відчути, перебуваючи там в момент звершення чуда. Існує передання, що коли Благодатний вогонь не зійде, то це означає початок останніх часів, про які Іісус Христос попереджав своїх учнів.
Після подій у Єрусалимському Храмі всі паломники, які стали свідкам цього чуда: і церковні ієрархи, і духовенство, і віруючі всіх конфесій, присутніх у цей день біля Гробу Господнього, стають подібно апостолам проповідувати Господнє Воскресіння. Вони вирушають у свої країни, міста і поселення, до близьких серцю людей, дбайливо оберігаючи Благодатний вогонь, як видимий знак явлення слави Божої світу, щоб і ближнім розповісти про цю надзвичайну пасхальну радість, поділитися цим Торжеством з усім світом. І вже за кілька десятків годин тисячі паломників повертаються на рідну землю, запалюють свічечки та лампадки у найвіддаленіших монастирях і храмах, а також несуть бережно Святий Вогонь до своїх домівок, славлячи Воскреслого Спасителя. Воістину, "Светися, светися новый Иерусалиме, слава бо Господня на тебе возсия!"
Головний редактор офіційного сайту
Кіровоградської єпархії УПЦ
Протд. Роман Мельник