Актуально


Кіровоградська єпархія УПЦ у Фейсбук


Цикл практикумів, присвячених православній молитовній традиції: "Господи, навчи нас молитися!" (АНОНС)


 
 
СВІТЛО ПРАВОСЛАВ’Я 

 

 

Випуск 21 від 27 березня 2020 року
Тема передачі: коронавірус та церковне життя під час карантину

 

У випусках докладно розглядаються теми і питання, що відносяться до розділу християнського богослов’я, в якому вивчаються і доводяться основні істини християнської віри. В класичній богословській системі цей розділ називається основне богослов’я або апологетика. 


"СВЯЩЕННА МОВА МОЛИТВИ"

 

 

Випуск 3-й від 27.10.19.

 

Тема: "Тексти Божественної літургії"

 

Цикл бесід під назвою «Священна мова молитви» ознайомить глядачів з появою та розвитком церковнослов’янської мови, а також допоможе краще зрозуміти Священне Писання та православне богослужіння. Програма стане корисною для всіх, хто бажає розкрити для себе усю глибину та красу церковнослов’янської мови як живої мови Божественної літургії і молитви усіх слов’ян, що сповідують Православ’я. 

АРХІВ ПРОГРАМИ 

(Плейліст 49 уроків церковно-словꞌянської мови)


 

Телепередача

 

"Глас православний"   

 

 АРХІВ ПРОГРАМ 


Фільм приурочений ювілею єпархії

 

"Кіровоградська єпархія УПЦ. 70 років"

 


 

 

 

 

 

Щонеділі, після пізньої Божественної літургії при Спасо-Преображенському Кафедральному соборі проводяться катехізаторські курси для дорослих. Заняття відбуваються з наступних дисциплін: вивчення Священного Писання Нового Завіту, історія релігій, аскетика, догматичне богослов’я.

 


 

 



Додатково








Вопрос священнику


Публікації

 

   

Чудесна історія одного воїна ЗСУ - прихожанина Кіровоградської єпархії УПЦ

 

Ієрей Андрій Савельєв
Розкол в розколі - це одинокий випадок чи всім відома неминучість?

Прот. Євгеній Назаренко

Історичні дані про день заснування фортеці в честь святої праведної Єлисавети

Протд. Іоанн Ганчин

Протд. Роман Мельник

Естественный нравственный закон в святоотеческих творениях

Прот. Андрій Бобрик
 
Анафема – прокляття чи власне зречення Христа?
   

Диякон Василій Лапко
Давньоруська література XI-XIII століть як джерело вітчизняної церковної історії

Священик Віталій Ігнат’єв

Філософський аналіз категорій "особистість" і "духовність"

Протд. Роман Мельник

Психонасилие - главная проблема деятельности деструктивных тоталитарных сект

Ієромонах Зосима (Город)

Важливість посту для християнина

Ієромонах Зосима (Город)

Сім слів Спасителя на Хресті

   
 

 

 

 

РОЗПОРЯДЖЕННЯ Високопреосвященішого архієпископа Іоасафа про молитви за воїнів, які виконують свій військовий обов'язок на Сході України та про духовну опіку їх родин
   
   
  ІНШІ ПУБЛІКАЦІЇ
   
   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  


Інформація


Бажаючі надати благодійну допомогу для будівництва Єпархіального Управління та недільної школи можуть перерахувати кошти на наступний рахунок:
УПРАВЛІННЯ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ АТ «Альфабанк»
UA 933003460000026004022023801
МФО 300346 ЄДРПОУ 23091904


ФОТОГРАФИИ СТРОИТЕЛЬСТВА



Наши баннера:
Кировоградская Епархия

Кировоградская Епархия


Locations of visitors to this page








Святий рівноапостольний князь Володимир – хреститель землі Руської

    З ім’ям святого рівноапостольного князя Володимира завжди пов’язується найвизначніша подія нашої історії – хрещення Київської Русі. Саме завдяки рівноапостольному Володимиру і, звичайно ж, його бабусі – княгині Ользі слов’янська цивілізація долучилася до сім’ї християнських народів. Від своєї бабусі – княгині Ольги Володимир отримав той щедрий посів молитви, котрий з часом приніс багатий врожай. І якби не вона, то навряд чи хрестився б Володимир, а тому наша історія могла б повернутися зовсім в інше русло.

    Сама Ольга прожила скорботне життя. Будучи християнкою, вона змушена була жити серед народу, котрий у переважній більшості залишався язичницьким. А це дуже складно – жити серед людей, котрі не розділяють твоєї віри. Священне Писання свідчить нам про Лота, котрий жив у Содомі серед людей «неістовно развратных» (2Пет. 2:7). Дивлячись на їх беззаконне життя, він переживав від цього нестерпні муки. Щось подібне відчувала й Ольга. Вона з болем у серці спостерігала за тим, як кланяються ідолам її співвітчизники, в той час, як сама Ольга, напевно, у своєму княжому палаці мала священика, слухала Євангеліє, причащалася за Божественною літургією і, звичайно ж, молилася за свого сина і внука. Сина Святослава вона не вимолила. Він так і залишився язичником. Християнська віра була йому не до серця. Святослав полюбляв воювати, від війни, власне, він і постраждав. В одній із сутичок він був убитий і його голова стала трофеєм для ворогів.

    Інакше  було із внуком Ольги – Володимиром. Його таки вона змогла вимолити, хоча й не відразу. До свого навернення у християнство Володимир був надзвичайно багатий блудними гріхами. Його гарем цілком міг би позмагатися із гаремом царя Соломона у гірші часи його правління. При всій своїй мудрості Соломон, однак, прихилив своє серце до жінок. Їх у нього було надзвичайно багато: 700 жінок і 300 наложниць. Похоть його не мала меж. Приблизно таким був і Володимир – мудрий, сильний, але разом з тим, надзвичайно квітучий гріхами. Але, що важливо, він грішив, не знаючи істини, однак, коли істина відкрилась для нього, то зумів кардинально змінитися.

    Після прийняття хрещення Володимир змінився настільки, що увійшов у народну свідомість як «ясне сонечко». Перш за все він змінився у плані милосердя. У своєму княжому дворі Володимир став годувати бідних, а до тих, хто по немочі не міг прийти, посилав підводи із їжею та питтям. Він відмінив смертну кару на певний час, говорячи: «Гріха боюсь». Це надзвичайний приклад благородства в історії, так як смертна кара – це цілком природне і необхідне явище для будь-якого правителя, особливо у ті древні часи. Замість смороду ідольських жертв, як пише митрополит Іларіон у своєму похвальному слові князю Володимиру, розлилося у повітрі благоухання кадильне. Замість скверних капищ піднялися християнські храми. Народ Київської Русі відкрив для себе двері у вічність і можливість жити тут, на землі, інакше.

    Русичі полюбили нову віру, доказом чого є на берегах Дніпра Києво-Печерська Лавра. Адже монашество може зародитися лише там, де народ по-справжньому полюбив Христа. Блаженний Августин у свій час сказав, що людська душа знаходиться десь по середині між двома гранями: любов’ю до Бога аж до ненависті до себе і любов’ю до себе аж до ненависті до Бога. Десь між цими граничними позиціями знаходиться кожен християнин. Монашество – це стан душі, котра любить Бога до такої міри, що приносить Йому себе в жертву. Києво-Печерська Лавра, що виникла незадовго після хрещення Русі своїми подвижниками свідчить, що русичі щиро полюбили Христа, увірували в Небо і захотіли, щоб воно стало ближче. Закладений преподобними Антонієм та Феодосієм принцип монашеського життя століттями надихав та виховував подвижників благочестя. Сьогодні у печерах Лаври почивають мощі 122-ох преподобних святих. І лише 36 мають житійні оповідання у Києво-Печерському патерику. Про інших свідчення майже не збереглися, іноді відомі лише імена, написані на досках, котрими закривали ніші погребальних печер. Але навіть і так вони все одно надихають силою і святістю всіх, хто приходить до них і є зразком для багатьох благородних душ, хто хоче пожертвувати собою заради Христа.  Варто хоча б один раз відвідати лаврські печери, щоб зрозуміти – Володимир не поспішив і не помилився у виборі. Він був батьком руського народу і його вибір – це вибір всього народу. Русь була хрещена, як дитина і потребувала подальшого виховання у вірі. І вже дуже скоро, при Ярославі, з’явилися школи та бібліотеки, із півдня прибули вчителі зі слов’янськими книгами, з’явилося духовенство з числа корінних жителів. Справа Володимира знайшла своє утвердження і дієве продовження. Русь по праву зайняла достойне місце у сім’ї християнських народів, і аж по сьогоднішній день вона свідчить своїми святими, що Володимир не поспішив і не помилився у вірі.