Анонсы


 Телепередача

"Глас православный"   

 

Выпуск от 19 ноября 2017 года

 

Тема выпуска: Собор архангела Михаила.
Гость программы: клирик Кафедрального собора Рождества Божией Матери, прот. Андрей Боярчук.
 

Передача выходит
на Кировоградском областном телеканале
раз в неделю – по воскресным дням в 20:15
 
 
 

  

 АРХИВ ПРОГРАММ 

 


Фильм к юбилею епархии

 

"Кировоградская епархия УПЦ. 70 лет"

 

 

 


 

 

Дитяча телевізійна програма

 

 

«НЕДіЛЬНА ШКоЛА»

 

Випуск від 4 червня 2017 року 

9 квітня 2017 р. вперше побачила світ дитяча телевізійна програма «НЕДіЛЬНА ШКоЛА». Передача виходить з благословення Високопреосвященішого архієпископа Іоасафа та підготовлена зусиллями адміністрації та вихованців Свято-Успенського духовно-просвітницького центру при підтримці Кіровоградської єпархії УПЦ.
Програма розрахована на юного глядача віком 7-12 років і їх батьків та спрямована на популізацію у середовищі дітвори християнських цінностей, здорового способу життя та ознайомленню батьків з основами правильного формуванню творчого та фізіологічного розвитку діток.

З передачами можна ознайомитися на сайті Кіровоградської єпархії УПЦ та в ефірному просторі телеканалу TTV (програма виходить щонеділі о 20:30).

 


 

 

 


 

Щонеділі, після пізньої Божественної літургії, при Спасо-Преображенському Кафедральному соборі проводяться катехізаторські курси для дорослих. Заняття відбуваються з наступних дисциплін: вивчення Священного Писання Нового Завіту, історія релігій, аскетика, догматичне богослов’я.

 


 

 

    

Щодо перейменування міста Кіровограда



Центр заснований керівником єпархіального відділу Благодійності і соціального служіння протоієреєм Андрієм Бобриком та психологом Аксеновою Тетяною Вікторівною для безкоштовної психологічної підтримки та помочі прихожан, які цього потребують.
Телефони для довідок: 095-44-57-406 - Тетяна Вікторівна (психолог);
097-675-09-72 - священик Андрій Бобрик.

 ПРАВОСЛАВНИЙ ТЕЛЕФОН ДОВІРИ
Кіровоградської єпархії


МТС (095)114-24-29
Київстар (097) 096-54-56
Life:) (063) 253-54-31
Телефон працює з 9:00 до 19:00

 




Икона дня








Вопрос священнику


Публикации

 

 


Протд. Іоанн Ганчин
 Прот. Андрій Бобрик
Осторожно: хеллоуин!
   

Священик Віталій Ігнатєв

Філософський аналіз категорій "особистість" і "духовність"

Протд. Роман Мельник

Психонасилие - главная проблема деятельности деструктивных тоталитарных сект

Протд. Роман Мельник

Благодатний вогонь - свідчення Воскресіння Христового

Ієромонах Зосима (Город)

Сім слів Спасителя на Хресті

Послання Високопреосвященнішого Іоасафа архієпископа Кіровоградського і Новомиргородського духовенству, чернецтву та всім вірним Кіровоградської єпархії Української Православної Церкви з приводу проведення Всеправославного Собору та зустрічі Патріарха Московського і всієї Русі Кирила з Папою Римським Франциском

ДЕФИЦИТ ВЕРЫ КАК ГЛАВНАЯ ПРОБЛЕМА СТОЛЕТИЯ 

Видеоинтервью с Высокопреосвященнейшим Иоасафом, архиепископом Кировоградским и Новомиргородским в интернет-проекте «Платформа-ХХI» аналитического портала stepup.press

 

 

РОЗПОРЯДЖЕННЯ Високопреосвященішого архієпископа Іоасафа про молитви за воїнів, які виконують свій військовий обов'язок на Сході України та про духовну опіку їх родин

Архієпископ Іоасаф: "Божу Церкву неможливо «організувати» – вона створена Самим Господом Іісусом Христом та існує на нашій українській землі з часів великого рівноапостольного князя Володимира"

ПОСЛАННЯ Високопреосвященішого Іоасафа, архієпископа Кіровоградського і Новомиргородського віруючим Кіровоградської єпархії в зв'язку з обранням Предстоятеля УПЦ



Архив новостей

Информация


Желающие оказать благотворительную помощь в строительстве здания Епархиального Управления и воскресной школы могут перечислить средства на следующий счет:
р/с 26002000052149 в ПАТ <Укрсоцбанк> МФО: 300023 ОКПО: 23091904


Через систему Webmoney:
в UAH U271360105194
в USD Z143311235579
в EUR E397085844317
в RUS R339121429457

ФОТОГРАФИИ СТРОИТЕЛЬСТВА



Наши баннера:
Кировоградская Епархия

Кировоградская Епархия


Locations of visitors to this page







Патриархия.RU





Свято-Успенский храм

Золотое Шитье

Офіційний сайт Київської Митрополії Української Православної Церкви

Чи є «московською» Українська Православна Церква?

 
 
З-поміж усіх інформаційних приводів, які сьогодні зустрічаються в публікаціях зі змістом проти Української Православної Церкви, найчастіше піднімається питання Її статусу. Вороже налаштовані по відношенню до Української Православної Церкви називають Її «московською», «структурним підрозділом Російської Православної Церкви», «Московським Патріархатом в Україні». На просторах Інтернету та деяких ЗМІ можна знайти різні провокативні статті на цю тему. І всі вони відрізняються невіглаством та необізнаністю авторів в темі, яка ними піднімається. Користуючись штампами, ярликами, чутками та, можливо, й плітками, які чують від собі подібних, автори статей роблять певні висновки, претендуючи на об’єктивність. Та хіба можуть бути правдивими висновки, які мають посилання на неправдиві факти? Спробуємо розібратись, звернувши увагу на найважливіше для читача.
Отже, що саме регулює статус Церкви, як незалежної? Яка різниця між автономією і автокефалією? І чи може Церква вважатись незалежною, якщо вона не автокефальна?
Визначальним документом, який регулює статус Української Православної Церкви, є її Статут. Статут є універсальним документом і наявний в кожної юридично зареєстрованої організації. В ньому прописана офіційна назва установи, положення про керівні органи, роз’яснення про діяльність організації, тощо. Фактично, статут – це паспорт організації.
Отже, відкриваючи Статут Української Православної Церкви ми читаємо наступне: «Українська Православна Церква є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої» (Р.І; П.1). Що це означає? Перед тим, як розібрати цей пункт Статуту, необхідно нагадати, що такий статус УПЦ отримала в 1990-му році, згідно рішення Архієрейського Собору Руської (а не Російської, бо немає такої інституції в Світовому Православ’ї) Православної Церкви, який відбувся 25-27 жовтня того ж року: «Благословляємо через дану Грамоту нашу силою Всесвятого і Животворящого Духа бути віднині Православній Українській Церкві незалежною і самостійною у своєму управлінні».
Не будемо посилатись на роз’яснення осіб, яких можна було б назвати «зацікавленими», а звернемось до тлумачення цього пункту Статуту УПЦ, яке дала в свій час особа, яка на той момент очолювала Українську Православну Церкву, а тепер – гонить її. Йдеться про екс-митрополита Київського і всієї України Філарета (Денисенко), який казав наступне: «Самостійність в управлінні означає, що всі питання, які стосуються церковного життя в Україні, вирішуються Священним Синодом УПЦ, собором її єпископів та собором Української Церкви… Наша Церква є законною, канонічною, єдиною, святою, соборною та апостольською. І ми йдемо благодатним, канонічним шляхом, яким повинна йти кожна Православна Церква… Крім того, є й інша – господарська та фінансова діяльність, справи милосердя, й духовної освіти. І в цьому ми тепер також незалежні від Московського Патріархату». («Православний вісник» №1, 1991. С.6-10).
В цьому відношенні також наведемо слова Патріарха Московського і всієї Русі Олексія ІІ, адресовані до міністра юстиції України Онопенка В. В. листом від 29.12.1993 р.: «Українська Православна Церква з жовтня 1990 року канонічно є незалежною і повністю самостійною у своєму управлінні. Будь-якої адміністративно-фінансової підзвітності Московській Патріархії не існує. У зв'язку з цим ми заявляємо, що Московська Патріархія не має жодних претензій на будь-яке рухоме або нерухоме церковне майно Української Православної Церкви».
Однією з характерних рис незалежності тої чи іншої Церкви є наявність Священного Синоду, який би регулював її діяльність. Пункт 2-й Статуту УПЦ свідчить наступне: «Найвищими органами церковної влади та управління Української Православної Церкви є Собор Української Православної Церкви, Собор єпископів Української Православної Церкви та Священний Синод Української Православної Церкви на чолі з Митрополитом Київським і всієї України» (Р.І; П.2). Читаючи цей пункт Статуту УПЦ, є доволі незрозумілими претензії окремих осіб, які стверджують про те, що Українська Православна Церква «керується з Москви». Логічно припустити, що якби подібна ситуація мала місце, тоді це було б прописано в Статуті УПЦ, а у вище наведеному пункті можна було б знайти слова про те, що Собор єпископів та Священний Синод УПЦ, наприклад, підзвітні Патріарху Московському або ж щось на кшталт – «всі рішення Собору єпископів та Священного Синоду УПЦ повинні затверджуватись Собором єпископів РПЦ…». Однак, як можна бачити, нічого подібного в цьому пункті Статуту УПЦ немає.
Є в Статуті УПЦ пункт, до якого «глибокі знавці» церковного устрою мають найбільше запитань. Варто було би окремо обговорити цю частину Статуту, для того, аби знайти відповіді на наявні запитання.
Отже, пункт 3-й Статуту УПЦ каже, що: «Українська Православна Церква з’єднана з Помісними Православними Церквами через Руську Православну Церкву» (Р.1; П.3). Про що йдеться в цьому пункті? Звернемось за роз’ясненням до екс-предстоятеля УПЦ Філарета (Денисенко): «…ми маємо канонічні та молитовні зв’язки з Московським Патріархатом, а через нього – з усією Вселенською Православною Церквою, тобто ми складаємо ту єдину Православну Церкву, яка існувала від апостольських часів. Наша Церква є законною, канонічною, єдиною, святою, соборною та апостольською. І ми йдемо благодатним, канонічним шляхом, яким повинна йти кожна Православна Церква» («Православний вісник» №1, 1991. С.6-10).
Отже, ми бачимо, що єдиний зв'язок між Українською Православною Церквою і Московським Патріархом полягає у спільній молитві, тобто в євхаристійному, духовному спілкуванні. Підкреслюю: не у підпорядкуванні, а спілкуванні, – тобто на рівних правах. Це свідчить, що віруючі України мають молитовне єднання з Руською Православною Церквою та з усім православним світом, з усіма Помісними Православними Церквами, виконуючи заповіт Христа, озвучений Ним у молитві до Бога Отця: «Щоб усі були одно, як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть у Нас єдине» (Ін. 17:21). Ця єдність засвідчена Патріархами і Предстоятелями усіх Помісних Церков, які неодноразово приїжджали в Київ для здійснення богослужінь з Митрополитом Київським і всієї України.
Так, Українська Православна Церква не є автокефальною. УПЦ є самокерованою Церквою з правами широкої автономії. Тобто, вона володіє усіма правами і канонічним статусом, що наближає її до рівня Автокефальної Церкви, хоча формально такою не є.
Чому Українська Православна Церква не є автокефальною? Цьому є кілька причин. В першу чергу – традиційно автокефалія повинна надаватись за згодою усієї Повноти Православ’я, тобто – інших Помісних Церков світу. По-друге, бажання автокефалії повинне бути виявлене усією Церквою. Також варто зауважити, що церковні розколи, які до цього часу наявні в українському Православ’ї, теж є суттєвою перепоною для здобуття статусу автокефалії УПЦ.
Та чи заважає відсутність автокефалії незалежності та самостійності УПЦ, яку було даровано їй в 1990-му? «Ці рішення (про надання нового статусу УПЦ, – авт.) Архієрейського Собору (РПЦ, – авт.) свідчать про те, як сердечно піклується про нас Свята Мати Церква. Надавши незалежність і самостійність в управлінні, Мати Церква не залишає нас без своєї молитовної опіки, і ми – її діти – нерозривно єднаємося з Нею і всією Вселенською Церквою… Українська Православна Церква буде керуватися Божественними і священними канонами і тією багатою спадщиною та звичаями, які прийняті Нею від Святих отців Святої Вселенської Православної Церкви. Здійснюючи своє служіння, наша Церква завжди йшла і буде надалі йти дорогою праведного Авеля, а не дорогою Каїна, на яку хочуть штовхнути Її антицерковні сили», – казав колись екс-митрополит Філарет (Денисенко). Ніщо і ніхто сьогодні не стоїть на заваді самостійному життю Української Православної Церкви! І виходячи з вище зазначеного, говорити про те, що УПЦ в чомусь залежить від РПЦ було би несправедливим.
Якщо провести аналогію зі світськими організаціями, в яких існують відносини керування-підпорядкування, то можна упевнитись у тому, що нічого подібного у відносинах між РПЦ та УПЦ не існує. В будь-якій світській організації підпорядкування означає те, що керівник цієї організації може встановлювати правила поведінки працівника, притягувати його до дисциплінарної відповідальності, обмежувати його фінансування, а у разі невідповідності працівника займаній посаді – звільняти його. Московська Патріархія не може робити нічого з переліченого – ані впливати на призначення чи переведення на спокій єпископів, ні звершувати церковний суд над духовенством УПЦ, ні втручатись у фінансові справи Української Православної Церкви. Опонентам УПЦ не залишається нічого іншого, аніж апелювати до «теорії змови» і вигадувати якісь ефемерні і бездоказові форми залежності УПЦ від РПЦ – чи-то психологічні, чи-то корупційні. Щоправда, вони ніяк не можуть визначитися, чи УПЦ постачає гроші РПЦ, чи, навпаки, РПЦ дає гроші УПЦ. Вочевидь, ці дві несумісні тези якимось чином одночасно існують в уяві противників УПЦ. Втім, усі ці звинувачення є вкрай ірраціональними, суперечливими та й просто неправдивими. Якщо ж хтось може заперечити Статут УПЦ, тоді, за логікою цих людей, можна заперечити статут будь-якої організації, посвідчення будь-якої особи чи навіть Конституцію будь-якої з існуючих держав.
Сьогодні церковне суспільство штучно схвильоване ідеєю створення в Україні єдиної Помісної Церкви. Та необхідно з радістю констатувати, що в Україні Помісна Церква вже давно існує! Вона народилася в 988 р., коли Київська Русь прийняла християнство. Тобто Помісна Церква в Україні існує вже більше 1000 років! З 27 жовтня 1990 року вона незалежна у своєму управлінні. Тобто навіть раніше досягнення нашою державою політичної незалежності у нас є НЕЗАЛЕЖНА Помісна Церква!
У церковно-православному розумінні Помісна Церква – це Церква певної території, яка перебуває в єдності зі всіма Православними Церквами світу. Принциповим для цього терміну є не національність, а адміністративні територіальні межі. Ще з перших століть для християнства є чужим внутрішній поділ за національною ознакою: «У Христі немає ні Грека, ні Іудея..., варвара, Скіфа, раба, вільного, але все і у всьому Христос» (Кол.3:11).
Помісна Церква – це не обов'язково повністю незалежна (автокефальна) Церква. Наприклад, Помісна Фінляндська Православна Церква є автономною в складі Константинопольського Патріархату, а Помісна Японська Православна Церква – автономна у складі Московського Патріархату. Точно так і УПЦ є Помісною Церквою народу України, яка перебуває в духовній єдності з усіма Православними Церквами світу. А тому її уже не потрібно створювати, до неї необхідно належати!
А тепер декілька слів про церковнослов’янську богослужбову мову, яка чомусь раптом стала «мовою окупанта наших земель».
У храмах нашої Святої Церкви ми молимося церковнослов’янською мовою, мовою святих слов’янських вчителів Кирила і Мефодія. Ця мова свідчить про те, що всі слов’янські народи віками стоять на основі молитовної єдності, це мова святого Володимира Хрестителя нашого, це мова, якою молились мужні українські козаки. Тому слов’янська мова для наших віруючих людей стала мовою традиційною, рідною, святою.
Однак, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія у храмах УПЦ богослужіння можуть відбуватися й українською мовою (за бажанням парафіян). Також в храмах УПЦ богослужіння звершуються угорською, грузинською, румунському та іншими мовами. Правда в тому, що більшість парафій добровільно вибирає для богослужіння древню і загальну для всіх православних слов’янських народів церковнослов’янську мову – оскільки це традиційна богослужбова мова українського народу, на якій наші предки молилися сотні років. А от якою мовою в УПЦ богослужіння не здійснюються – так це російською. І в цьому не важко переконатися, відвідавши богослужіння.
Наша Церква заснована Господом Іісусом Христом і покликана об'єднувати, а не розділяти людей. Українська Православна Церква є Церквою народу України. В будь-яких умовах вона готова проповідувати Євангеліє, допомагати людям досягти духовного миру і спасіння. У найскладніші часи, що випали на долю нашої держави, Церква повною мірою розділяє долю своїх співвітчизників. Вона підносить молитви, закликає до миру і служить суспільству справами милосердя.
Українська Православна Церква послідовно виступає за мир в Україні, за територіальну цілісність та єдність нашої Батьківщини. Про це неодноразово говорилося як в заявах від імені Священного Синоду УПЦ, так і у виступах офіційних осіб нашої Церкви. Українська Православна Церква – єдина інституція, яка об’єднує всю Україну, релігійні громади якої діють в усіх регіонах нашої країни, в тому числі і в Криму. УПЦ об'єднує православних громадян України незалежно від їх політичних переконань, громадянської позиції чи регіону проживання, чим сприяє єднанню українців.
За кожним богослужінням священики УПЦ підносять молитви «за Богом бережену державу нашу, владу та військо її» – тобто за Україну, українську владу, українську армію, за наш народ, за нашу Церкву.
Українська Православна Церква завжди перебувала і перебуває зі своїм народом. УПЦ всіляко допомагає солдатам і сім'ям бійців АТО. Також священики УПЦ докладають зусиль для звільнення з полону українських військових. І сьогодні, варто зазначити, у нашій Церкві активно проводиться соціально-гуманітарна робота. У зв’язку з військовими діями на Сході України у наших храмах проводиться збір коштів та гуманітарної допомоги, яку регулярно отримують бійці та переселенці з зони бойових дій. Наші священики та парафіяни беруть активну участь у звільненні полонених та організації вивозу людей з подальшим їх розселенням. З різних єпархій УПЦ постійно відправляються багатомільйонні кошти та тисячі тонн продуктів харчування, одягу та речей першої необхідності для української армії та мирних жителів.
Місія Церкви – спасіння людей. Церква – це не громадська чи політична організація, а, насамперед, Боголюдський організм. Боротьба Церкви не політична, не за земне панування, але духовна, за духовне відродження та очищення світу. Церква покликана бути тим місцем, де люди набувають досвіду любові, досвіду єдності. Там, де розділення, там немає любові, а, значить, немає Бога. І якими б гаслами чи ідеями не прикривались ті, хто несе розділення, суть їх одна – не Божа, а диявольська. Бо Господь закликає до єдності через смирення, терпіння та любов, а принцип диявола – розділяй і володарюй.
Тому сподіваюсь, що ніякі необдумані та необґрунтовані дописи різних авторів не зможуть внести смуту та розділення на релігійному ґрунті в наше суспільство, – а саме з такою метою вони пишуться. Бо це не Божа справа, а діло слуг противників Господа. Як би не стати їм богоборцями…
 
Підготував протд. Іоанн Ганчин